Історія розвитку Директори Заслужені вчителі Видатні випускники Медалісти

РОЗВИТОК ОСВІТИ

На Поділлі в 1848 р. по всіх селах навчалися грамоти тільки 300 учнів. Тільки після скасування кріпосного права в 1861 р. під виливом розвитку капіталізму збільшилась потреба в інженерах, різних спеціалістах для промисловості, армії та інших галузей. Царський уряд був змушений відкривати більше шкіл. Їх відкривали земства, які були створені в 1864 р. як органи місцевого управління, вони займалися прокладанням доріг, відкривали школи, лікарні. По селах відкривалися народні земські школи грамоти, в яких могли вчитися діти священиків, дяків, заможних селян, купців. Діти бідних селян не могли відвідувати школу, бо не мали одягу і взуття. Житель села Тартак Іван Захарович у своїх спогадах, які знаходяться в музеї, писав, що в школу учень міг йти тоді, коли батько скидав свій кожух, а мати - чоботи. А коли вони щось робили, учень у школу не йшов.
Про відкриття школи в Михнові ми довідуємося з книги «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Составил преподаватель Волынской духовной Семинарии Н. И. Теодорович. Том ІІІ. Уезды Кременецкий и Заславский. Почаев. Типография Почаево-Успенской Лавры. 1893. 1050 стр.»
МИХНОВ с, при р. Горыни, волости Михновской, от Житомира 170 вер., Заславля — ближ. почтов. ст. 11 вер., от ближ. жел- дор. ст. Шепетовки 33 вер., ближ. прих.: с. Клембовки 6 вер., с. Мыслятина 3 вер., с. Тележинец 8 вер., с. Шельвова 6 вер. и с. Репок 14 вер. Приход 5 кл. Церковь во имя Святой Параскевы. Построена в 1741 году на средства прихожан и бывшего священника Григория Тележинского. Деревянная, на каменном фундаменте, покрыта жестью, ветха и маловместительна, при ней каменная колокольня о трех столбах. Утварью достаточна. Проводы бывают в Фомино воскресение. Копии метрич. книг хранятся с 1800 года. Опись церк. имущества составлена в 1806 году. Земли: усадеб., с огород. 3 дес., пахот, в 3-х сменах 30 дес., сенокос, в урочище «Скрыпниках» 1 дес. 1800 саж. и на хуторе неудобной более десятины. На эти земли документы, план и проект об обеспечении духовенства хранятся в подлиннике в церк. архиве, а копии с них в архиве Волын. дух. консистории. Причт пользуется землею спокойно; земля вблизи церкви. Причт: священ. 300 руб., псалом. 50 руб. и просф. 16 руб. Для священ, дом построен на средства прихожан и при содействии бывшего священ. Платона Славина, деревянный, на каменном фундаменте, в 1860 году покрыт черепицею. Для псаломщ. дом о двух комнатах с кпадовою при доме и хозпостройки построены в 1886 году; для просфор, имеется ветхий дом вблизи церкви. На приход, кладбище имеются — ветхая, деревянная часовня и домик для гробокопателя. Однокл. нар. училище Мин. нар. прос. сущ. с 1862 года, помещается в общественном доме, с жалованьем учителю в 400 руб. в год; учеников в 1883 году было 60 д. Есть Волостное правление. Владелец села князь Сангушко. Дворов 205, прих. 1641 д. об. п.; евр. 20 д. об. п. Священ. Михаил Феодор. Домбровский (с 1874 года, а на службе с 1871 года) и псаломщ. Георгий Стефан. Садовский (с 15 июля 1887 года, а на службе с 7 октября 1870 года). Стор.(458-459)
Приміщення для школи не було, його наймали у селян, як розповідають старожили. Учні навчалися в хаті селянина Дидюка і у волосній чайній. Парт не було, були довгі столи, за якими сиділо 10-15 учнів. Сиділи учні на довгих лавах. Писали вони й на підвіконнях.
Московський друкарський двір випускав все більше книг. Так, в другій половині ХVІІ ст. випущено 300 тисяч букварів і 150 тисяч книг релігійного змісту. Книг всім не вистачало. Тодішня школа була школою зубріння. Учень повторював те, що говорив учитель. Азбуку заучували напам'ять згори вниз і навпаки. Кожна буква алфавіту мала особливу назву, наприклад, А (аз), Б (буки), В (веди), Д (добро), Е (єсть).
Дуже важко було навчитися утворювати склади 1 слова: напр. "буки - аз " - ба, "буки - аз " - знов ба, і разом - баба. З того часу виникло прислів'я: "Азбуку вчать - на всю хату кричать".
Після букваря читали церковно-повчальні книги - часослов і псалтир. Діти напам'ять заучували великі уривки з цих книг, хоча зміст часто був незрозумілий учневі.
Вчителями були відставні солдати, дяки, бурсаки. Вчителів називали студеями (із студентів), дидаскалими (від грецького дидаско – навчаю), бакалаврами, рибалтами (по-польськи - студент) каламарниками (писарчук, писали з чорнильниць-каламарниць). Найбільш поширена назва вчителів - дяки. Але це були світські, а не церковні. Старожили розповідають: таким вчителем був односельчанин Прокопчук Семен. Школа працювала після першого випадання снігу, коли припинявся випас худоби і до тих пір працювала, поки не появлялася в полі трава, заняття починалося рано: при світлі дерев'яних скіпок або світильника (мисочка з олією і ґнотом). На перерву діти йшли додому на обід і знову сходились до вечірні. Писали учні крейдою на грифельних дощечках (зі статті в газеті "Радянське Поділля" за 7 квітня 1987 р. під назвою "Несли знання в маси", яку написав доктор педагогічних наук С.Д. Бабишин).
Дітей вчитель навчав читати, рахувати, писати. Основним предметом був закон божий, який викладав священик. Шкільне приміщення будували близько біля будинку священика і церкви. Коли учень не знав закону божого чи молитви або в чомусь провинився, його карали, наприклад ставили на коліна, а другий крутив за вуха і скуб волосся. Або заставляли стояти на одній нозі з піднятою рукою і згинати та розгинати палець. Били учнів лінійкою по руці, ставили коліньми на гречку чи горох, або заставляли тримати книгу витягнутими вгору руками.
Вся наука зводилася до того, щоб учень знав закон божий, молитви, ходив до церкви. Священик ревно слідкував, щоб вчителі захищали інтереси самодержавства і церкви.
Училище деякий час було в кімнаті священика, який сам навчав дітей, а в 1872 p. побудували однокласне приміщення і прислали вчителя з Києва, який, за свідченням батюшки: «почав зразу ж проводити в середовище селян шкідливе вільнодумство, противне релігії». Вчитель той був вигнаний з парафії священиком Словінським. (З матеріалів Житомирського облдержархіву ф.159, оп.1, стер. 70, арк.26, 27).
За навчання дітей треба було платити. Бідні селяни не мали такої можливості, тому їхні діти не ходили до школи. Вчилися тільки діти багатих батьків.
Царський уряд не турбувався за добробут вчителя. Зарплати 400 крб. на рік для вчителя не вистачало на все необхідне.
Письменними людьми в селі вважалися пан, священик, дяк і волосний писар. Газету виписували пан і священик. Про клуб, бібліотеку чи медпункт не могло бути й мови.
У селі біля церкви було поставлено пам'ятник Олександру ІІ, завдяки якому було відмінене кріпосне право. В 1865 р. цар прислав церкві бібліотечку-посилку, в якій було Євангеліє (книга про земне життя Ісуса), псалтир (біблейська книга з 150 пісень-псалмів), тріод (богослужебна книга, в яку входили пісні і молитви до посту, паски та інших свят), мінеї (місячні церковно-релігійні збірники з описом життя святих, сказань і повчань в порядку днів кожного місяця), требники, але жодної книги з художньої літератури і навіть букваря.
В селі були корчма і трактири. Лікарської допомоги не міг ніхто надати. Лікували баби-шептухи, хворобу вигонили молитвами, викачували яйцем. Поширювалися епідемії, вмирали дорослі й діти, це підтверджує метрична книга з 1795 року, в якій є запис про хворобу дорослого чи дитини (кашель, ядуха).
Діти селян не могли продовжувати навчання після сільської школи у вищих школах, коли не було протекції священика. А вони в інтересах царизму і не хотіли, щоб діти селян здобували середню чи вищу освіту.
Старожитель села Кучмук Костянтин Васильович розповідав про те, що до батюшки за рекомендацією своєму синові звернувся селянин Гурський Андрій. Син добре вчився, і батько хотів, аби він продовжив свою освіту. Але священик з насмішкою йому відповів: "А де ми Андрію, своїх дітей подінемо, якщо селяни будуть вчитися?"(з газети "Колгоспне життя" за 20 серпня 1966 р).
Не зміг без протекції священика син селянина Гурського продовжити своє навчання в місті, одержати хоч середню освіту. Діти селян не могли вчитись на вчителів, лікарів, інженерів.
У 1962 р. відзначалося 100-річчя нашої школи і старий колгоспний коваль Гурський Василь розповідав учням чого і як вчили, що здібні учні не могли навчатися в гімназії чи інституті, цар, поміщики, капіталісти хотіли, щоб селяни і робітники були неосвіченими, тоді їх легше буде експлуатувати, обдурювати, тримати в покорі. Селяни не знали основ агрономії, не мали плуга, культиватора, коня чи вола. Земля оброблялася дідівським, примітивним способом. В селі не було сівалки, жатки, землю обробляли сохою чи дерев’яним плугом, і то не всі його мали. Сіяли вручну, жали серпами, молотили ціпами. Урожай не перевищував 4-6 пудів.
З матеріалів "Подворной переписи Волынской губернии в 1910 р. Изяславский уезд, стр. 146,150,151" ми довідуємось, що в Михнові проживало 1880 чол., в 342 господарствах. Вони користувалися 1441 десятинами землі. 22 господарства зовсім не мали землі.
Фельдшерський пункт було відкрито тільки в 1914 p., куди входило 22 населених пункти.
Бідні селяни мали по 1-1,5 десятини землі і то в найгіршому місці. Обробити своїх клаптиків землі не могли, бо в багатьох не було тяглової сили. Селяни гнули спину на куркулів, поміщика, князям Сангушкам, Потоцьким, панам Кучковським, Домбровським потрібні були темні, бідні, забиті нуждою й горем робочі люди, які б покірно обробляли їхню землю, створювали їм багатство були слухняними і богобоязливими рабами, були угодними батюшці-царю і поміщикам.
Більшість селян вже до нового року не мала свого хліба, а тому, щоб прогодувати сім'ю, йшли в найми до багатіїв. Ось чому бідні селяни не могли й думати про навчання і освіту, про те, щоб дати її своїм дітям. Діти бідняків йшли на заробітки, в найми, пасли панську чи попівську худобу, а не навчалися в школі. Тому й були неписьменними.
Земство в 1914 році побудувало для школи двоповерхове приміщення, цегляне, покрите оцинкованою бляхою. На другому поверсі були дві квартири для вчителів зі спільною кухнею і окремими ходами. А внизу були 4 класні кімнати і коридор. Для дров був хлів під бляхою. Були також погріб для вчителів і туалет та колодязь.
На Волині таких шкіл побудовано 10, а поблизу нас - у Двірці і Чотирбоках. Будинок був призначений для двокласного училища. Але почалася перша імперіалістична війна і його не відкрили.
Старий шкільний будинок розібрали і побудували магазин для кооперації, який розібрали в 1988 р.
В 1924 р. в нашій школі був М.О. Островський, який проводив комсомольські збори, на яких була створена комсомольська організація. Секретарем був обраний Бабенко Андрій.
Після Великої жовтневої соціалістичної революції 1917 року робітники і селяни отримали можливість вчитися в школах.
Для школи було виділено 10 га землі з колишніх нетрудових володінь. Більшість жителів села була неписьменною. При школі було створено лікнеп для навчання грамоти неписьменних.
З 1915 по 1927 pp. завідуючим школою був Ковальський, який разом зі своєю дружиною навчав учнів.
Активну участь у ліквідації неписьменності брали вчителі Радковський О.А., Валігура Й.Р., Сайчук Г.Х., Зоргач Н.М., Маркевич О.Е., Фукс Ц.Ю., Найдюк П.І., Сідлецька З.О., Стецюк В.Й., які навчили грамоти сотні неписьменних селян.
Ось що розповіла колгоспниця Гудзь Марія: «Я була зовсім неписьменною. Коли в нашому селі організували лікнеп, одразу записалась і відвідувала його ретельно. Важко мені було вчитися – немолода вже. Внаслідок ретельної роботи над книжкою стала добре читати, писати і навіть в задачах почала розбиратись. Колись я тільки чула, як хтось читав твори Т.Г.Шевченка, а зараз сама все читаю».
Вчителям допомагали навчати грамоті сільські комсомольці і учні старших класів.
До 1930 р. в селі була початкова школа (завідуючим був Радковський О.А., згодом Зубченко П.Н., а потім - Ільчук С.В.). У школі було чотири вчителя.
З 1930 р. школа стала неповно-середньою (директорами були Маркевич О.А., Валігура Й.Р.). Учні закінчували 7 класів. Перший випуск 7 класу відбувся в 1933р.
До цього часу згадують випускники Манілова Костянтина, який закінчив школу з відмінним атестатом, був секретарем комсомольської організації школи, він загинув в боях з німецькими фашистами.
Вчитель нашої школи Сологуб Іван Якович в 1938 р. був обраний депутатом Верховної Ради УРСР, після закінчення війни він працював завідуючим райвно в Ізяславі.
До початку Великої вітчизняної війни відбулося дев'ять випусків. Сім класів закінчило 278 учнів.
З 1935 р. школи стала середньою. Перший випуск відбувся в 1938 р. Було випущено 16 учнів. До війни було 4 випуски десятирічки. Школу закінчили 89 учнів. Більшість випускників після закінчення курсів і навчальних закладів стала працювати вчителями, лікарями, офіцерами.
У селі був клуб, бібліотека, амбулаторія, духовий оркестр, дитсадок, хата-лабораторія. Зросла матеріальна база школи. У школі була бібліотека, фізичний і хімічний кабінети.
22 червня 1941 року німецькі фашисти віроломно напали на нашу країну. За роки тимчасової окупації на німецькі фашисти завдали великої шкоди господарству колгоспу, селу, а також школі. Окупанти забрали худобу, коней з племферми, зруйнували ферми, спалили клуб, вальцевий млин. У Михнові спалили 140 хат, в Покощівці - 73, в Закружцях - 26. При відступі вбили в Михнові 13 чоловік, в Покощівці - 10, у Закружцях - 2. Спалили в погребах в Михнові - 8 чоловік, з них 6 дітей. Насильно вивезли в Німеччину з Михнова 162 людей, з Покощівки - 37, з Закружець - 131. Німці розстріляли на господарстві (на Селиську) 12 чоловіків, які похоронені в братській могилі.
Фашисти за роки війни у школі знищили бібліотеку на 10 тис. примірників, фізичний і хімічний кабінети, унаочнення, в класи заводили коней. В школі під час війни розташовувались поліцаї.
82 випускники школи хоробро билися з ворогом, були в рядах збройних сил, в партизанських загонах і віддали своє життя за честь, свободу і незалежність Батьківщини.
Село було звільнено 4 березня 1944 р. бійцями 1161 полку 351 стрілецької дивізії 3 гвардійської танкової армії при допомозі партизан. 1161-м полком командував Герой Радянського Союзу Комаров Микола Миколайович, який проживає в м.Рязані.
Після вигнання німецьких окупантів з 10 березня 1944 року в школі почалося нормальне навчання. Всі діти були охоплені навчанням.
Вчителі, учні, батьки провели ремонт школи, вставили побиті шибки, відремонтували парти, столи, класні дошки.
Не вистачало підручників, зошитів, учні писали на газетах. Учням, які потребували матеріальної допомоги, купляли одяг і взуття. У школі працювало 12 учителів, в 12 класах навчалося 350 учнів.
Вчителі біології Володимир Лук’янович Солоний, Галина Іванівна Ковальчук біля школи посадили з учнями садок, де були яблуні, груші, сливи, вишні, кущі смородини, аґрусу, малини, були ділянки полуниць, їх старанно доглядали юннати. Були у школі також кролі.
У 1956 році правління колгоспу виділило для школи 2 га землі за селом для навчально-дослідної ділянки, яка була розбита на 10 полів. Біологи В.Л.Солоний та Г.І.Ковальчук разом з учнями тримали цю ділянку в зразковому стані. Всі любувались навчально-дослідною ділянкою. Приїжджали вчителі з інших шкіл переймати досвід роботи на ділянках.
Батьківський комітет реалізовував урожай з ділянки і саду на 10-12 тис. крб. На свої кошти школа збудували шкільну майстерню, біологічний кабінет. Скрізь біля школи висадили квіти. У класах буди вазони. Школа давала експонати на виставки в район, область, на ВДНГ. Вчитель фізики Хом'юк Порфирій Дормідонтович з учнями виготовляли різноманітні прилади і поповнювали фізичний кабінет. Вчителі хімії Біловська Г.М., Бартовщук Г. виготовляли прилади в хімічний кабінет. Унаочнення виготовляли вчителі молодших класів Найдюк П.І., Навроцька Н.М., Гуменюк Л.І., вчителі-предметники Навроцький П.І., Сарнацька Л.Н., Кривенчук О.М.. Пруднікова В.М., Кравчук Л.С., Пасічник Т.В., Мартинюк М.І., Міщук М.Н. та ін.
Юнната Мартинюк С.І. (тепер вчителька школи) одержала медаль учасника ВДНГ за вирощення високого врожаю картоплі і цукрових буряків.
Для здійснення політехнічного навчання учні 9 класу проходили практику з машинознавства, а учні 10-го з електротехніки.
У 1959 році в школі було створено учнівську виробничу бригаду, роботою якої керував учитель біології Солоний Володимир Лук'янович. Учні допомагали обробляти 21 га землі, в 1963 р. з площі 5 га зібрали по 77ц кукурудзи. Проводили дослідницьку роботу, обробляли городні культури. Бригадир учнівської виробничої бригади Солона Ганна Трохимівна була премійована, а бригада одержала фотоапарат і грамоту обкому ЛКСМУ.
У 1973 р. бригадир учнівської виробничої бригади Пащук Світлана Дмитрівна була нагороджена медаллю "За трудову відзнаку"
Правління колгоспу виділяло автобус і автомашини для екскурсії в Остріг, Шепетівку, Кам'янець-Подільський, Київ, Брест. За старання і добросовісну працю Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1972 р. В.Л.Солоному присвоєно почесне звання - Заслужений учитель УРСР. Він домагався високих знань учнів, брав активну участь в суспільно корисній роботі села і школи.
Колишньому директору школи Ковальчуку В.А. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 12 червня 1972 р. присвоєно почесне звання - Заслужений працівник культури УРСР.
Відмінниками народної освіти є вчителі нашої школи Ковальчук В.А., Хом'юк П.Д., Сарнацька Л.П., Луцик Н.Ю., Остапенко Л.А.
В 1968 р. відбулися зустрічі з Комаровим Миколою Михайловичем - Героєм Радянського Союзу, командиром 1161 стрілецького полку, який в 1544 році звільняв наше село від німецько-фашистських загарбників, з Майборським В.П.- Героєм Радянського Союзу, який повторив подвиг Матросова. 18 грудня 1968 р. відбулася зустріч з двічі Героєм Радянського Союзу Головачовим Павлом Яковичем, який збив 31 ворожий літак. Він приїхав до свого авіамеханіка Пащука Дмитра Дем'яновича, який готував до польотів його літак.
Часто учні зустрічалися з Качкою Ю.У., який служив бійцем 25 Чапаєвської дивізії, бачив Чапаєва - легендарного героя Громадянської війни.
В 1967 р. під час Декади інтернаціональної дружби народів СРСР відбулася зустріч з представниками білоруського і узбецького народів Кутелко М.М. і Разановичем Негметом Хадаевичем.
20 квітня 1967 р. на районному фестивалі мистецтв брало участь 100 учнів нашої школи.
29 жовтня 1968 р. відзначено 50-річчя ВЛКСМ. Комсомольці й учні провели недільник по збору картоплі і зібрали 3900 кг металобрухту. Зустрічалися з Панчуком Лавроном - першим комсомольцем. Він був у президії зборів, які відбувалися в 1924 р. в одному з класів нашої старої школи, де був присутній М.О. Островський і була створена комсомольська організація в селі.
Вчителі української мови й літератури Кривенчук М.О., Кравчук Л.С. збирали з учнями старі пісні, казки, приказки, загадки, готували і проводили постановки п'єс.
Вчителька Пруднікова В.М. організувала виступ учнівського хору.
Вчителі Більовська Г.М. і Бартовщук Г.Л. організовували з учнями вечори цікавої хімії.
У нашу школу ходили учні з Теліжинець, Чижівки, Сошного. Жили вони в гуртожитку (Товарішество). Тоді було 45-50 учнів. З 1977 року в приміщенні сталої школи працює інтернат в якому проживає 35 учнів. Вихователем працює - Ґудзь Раїса Трохимівна. Тут проживають учні з Білижинець, Поліського, 3авадинець, Калитинець, Дібровки, Більчинки, Більчина, Мислятина. В інтернаті є телевізор і магнітофон. Учні читають газети "Правда", "Комсомольская правда", "Радянське Поділля", "Корчагінець", "Колгоспне життя". Виховательки проводять з учнями бесіди, знайомлять їх з подіями міжнародного життя і в нашій країні.
В 1976 р. почалося будівництво нового шкільного приміщення, яке здали в експлуатацію 1 вересня 1978 року. Будівельники з Міжколгоспбуду урочисто вручили символічний ключ. Приміщення нової школи побудоване за державні гроші. Учні навчаються в 9 класах-кабінетах. Є спортзал, майстерня, бібліотека, їдальня, де харчуються учні, групи продовженого дня, ті, хто проживає в інтернаті. В підвальному приміщенні обладнали тир. Є піонерська кімната, добре обладнано методкабінет.
1988 рік. Вчитель Бондарук Сергій Васильович є керівником суспільно корисної продуктивної праці. На тваринницькій фермі колгоспу "Більшовик" виділено 25 робочих місць, на механізованому дворі - 25 місць. Учні допомагають колгоспові збирати кукурудзу, моркву, кормові буряки, картоплю. Учні заробили 1600 крб. В осінньо-зимовий період дівчатка надоїли 4098 кг молока, вони отримали 193 крб. Учні 8 класу в січні і лютому доглядали телят, хлопці виготовили 32 корита, 30 стільчиків, 10 посилочних ящиків.
В учнівській виробничім бригаді 100 учнів. За бригадою закріплено 10 га землі в городі: 3 га помідор, 3 га капусти, 3 га огірків, 1 га кропу.
У школі учні вивчають тракторну справу. Для цього є два трактори. Навчають учнів тракторній справі вчителі Лаврук Володимир Михайлович і Прокопчук Володимир Анатолійович. Вже сотні учнів одержали посвідчення на водіння трактора і працюють механізаторами.
Учні заготовили 16 тонн зеленої маси, заготовляли сіно в третій бригаді і в другій бригаді.
Шкільна майстерня розташована в одній кімнаті. Тут є токарний верстат по дереву, токарний верстат по металу, фрезерний і свердлильний верстати, лещат - 15, циркулярка, електродриль, рубанки, пилки, фуганки. Інструментів є на суму 2896 крб. Навчає учнів учитель Власюк Василь Петрович.
Унаочнення в школі є на суму 46 585 крб.
В бібліотеці є 8508 підручників, художньої літератури 9068 книг на суму 7737 крб. Читачів у бібліотеці 308. Бібліотекарем працює Луцик Зоя Михайлівна.
У 1992 році в школі змонтовано перший комп'ютерний клас, створено клас технічних засобів навчання, закуплено кольоровий телевізор.
У 2005 році на базі нашої школи створено Михнівській освітній округ.
Михнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів сьогодні:
* центр Михнівського освітнього округу;
* профільне навчання за спеціальностями:
- агровиробництво,
- швейна справа,
- інформатика,
* працює філіал Ізяславської районної дитячої школи мистецтв.
В школі знаходиться діючий музей історії села.
Історія розвитку Директори Заслужені вчителі Видатні випускники Медалісти